Внутрішній туризм

Оприлюднено

«Безумовно, подорожі не запобігають фанатизму, та якщо людина побачить, що всі ми плачемо, їмо, сміємось, переживаємо та вмираємо, то вона обов’язково зрозуміє, що всі ми схожі один на одного, й всі ми можемо стати друзями»

Майя Енджелоу

Внутрішній туризм (подорожі всередині своєї країни) не просто об’єднує людей та підіймає економіку країни, це ще фактор національної безпеки, але його ніхто ніколи не розвивав, тому й на сході України вірили, що на Заході живуть люди, що із задоволенням їдять російськомовних дітей та розвішують по гіллях дорослих. В тий самий час, люди з заходу вважали, що схід — це край комуністів, “братків” із 90-х та в’язнів-переселенців, що бажають ширити свої сумнівні ідеали. Насправді ж, на сході  й на заході, на півдні й на півночі, живуть люди. Люди, що однаково хочуть жити гідно, їсти ситно та спати спокійно.

Наша проблема ще й в тому, що ще зовсім недавно статистика показувала, що 60% мешканців нашої країни не були навіть за межами власного регіону, не кажучи вже про закордонні подорожі хоча б в Єгипет чи Туреччину, адже саме подорожі розвивають людей краще за книги. Безумовно, активна молодь намагається влітку відвідати море, взимку побувати в Карпатах, навесні сплавитися порогами Бугу, а восени відвідати одну з фортець чи Львів. Але це активна молодь і цієї маси не достатньо ні для розвитку нації, ні для суттєвого впливу на економіку регіонів та країни в цілому.

popularity

Результати опитування, що були проведені в 2015 році

В розвинутих країнах на розвиток туризму приділяється не аби якої уваги, й, насамперед, внутрішнього. Адже подорожуючи країною чи своїм історичним регіоном люди знайомляться один з іншим, пізнають культуру та історію краю. В Європі сьогодні цілком нормально на вікенд поїхати вже до сусідньої країни. Безумовно цьому сприяє спільна економічна зона, відкриті кордони та сприятливий рівень життя громадян. Тут же слід зазначити, що такими поїздками люди саме розширюють свою географію подорожей, адже починають вони з свого краю та вивчають його в першу чергу.

В нас же, громадяни можуть без проблем подорожувати країною, але такі поїздки на один-два дні ще не набули популярності та мало тих, хто це дійсно розвиває. Такі проекти можна перерахувати на пльцях: Discover Ukraine, “Знайдено в Україні”, “Фокус Красивая страна”, Doroga Ua та декілька інших. Громадяни з грошима прагнуть поїхати за кордон і це не дивно, адже навіть цікаві, з туристичної точки зору, міста, не мають досить розвиненої нормальної інфраструктури. Наприклад, Козелець, що менш ніж в годині їзди від столиці, окрім двох церков не має нічого. Там нема ніякої розважальної програми, там ніде поїсти та переночувати, хоча туристичний потенціал регіону дуже хороший. Містечко наче затрималось в іншій епосі, причому, нажаль, в епосі комунізму. Ще влітку 2016-го на одному парку сходились вулиці “Першого Травня”, “Комсомольска” та “Леніна”. До назв в мене нема претензій, адже це історія, але “совковість” сфери обслуговування вбиває весь туристичний потенціал.

 kozelets

м. Козелець після Другої Світової Війни “Дзвінниця Собору Різдва Богородиці”

Громадяни з меншими грошима прагнуть купити новий айфон, адже купити мізки неможливо. Ті ж хто прагне подорожувати, щоразу відкривають для себе нові місця й дуже часто розчаровуються в тому, що багато цікавих млинів, історичних центрів, церков чи фортець розсипаються “на очах”. Добре, що не всі політики думають про свої кармани, а громади деяких регіонів здатні щось робити для власного спільного добробуту.

В умовах кризи, багато містечок та навіть регіонів зрозуміли, що з розвитком своєї інфраструктури, з розвитком “своєї фішки” можна залучити потік туристів та грошей. Найкращим прикладом є, безумовно, Буковель. Цей проект комерційний, та за десяток років там піднявся не тільки найближчий регіон, а цілий сектор спорту та відпочинку. З туристами в кожному містечку навкруги з’явилась шалена кількість роботи та можливостей.   

Під час громадянської війни у США у 1861-65 було вбито 135тис. ще півмільйона залишились інвалідами. Після цього Південь та Північ країни повинні були зненавидіти ще більше один одного, але уряд країни знайшов як примирити людей за допомогою подорожей. Стимулювання поїздок з регіону в регіон зміцнює націю. Адже, подорожуючи, люди знайомляться, пізнають культуру та історію і краще порозуміються.

civil_war_soldiers

“Солдати Півдня і Півночі” Громадянська війна в США 

Окрім об’єднання людей внутрішній туризм — це відмінний спосіб швидко підняти економіку окремих регіонів та країни в цілому. Відомий американський економіст Уолт Ростоу казав, що чим більше люди подорожують всередині країни, тим краще розвивається її економіка. І це правда, адже кожна тисяча туристів, що подорожують країною, створюють майже 40 робочих місць. Наприклад, якщо у Львові 2 млн. туристів в рік — то це майже 80 000 людей, які на сьогодні зайняті в туристичній сфері. Це майже кожен шостий працездатний мешканець міста, забезпечений роботою.

Протягом останніх15 років середній дохід жителів Карпат виріс в 5 разів. І якщо декілька років назад основний потік туристів Карпати отримували зимою за рахунок зимніх видів спорту, то назараз вже активно розвивається літній активний туризм. За даними зведеної звітності Прикарпаття в 2015 році відвідало 1850,3 тис. осіб (з врахуванням даних ТзОВ «Парктур» (ТК «Буковель»), що на 18% більше у порівнянні з 2014 роком. Цифри 2016 року повинні бути ще більш приємними, адже тенденція розвитку даного туристичного регіону йде на зростання.

Хтось скаже, Буковель   то Карпати, там легко залучити туристів, а от в нас… Та, насправді, Волинь — край стародавніх замків, Житомирщина — край партизанської слави, Запоріжжя — край козацтва, Полтавщина — містичний край Гоголя, Чернігівщина — край церков, Черкащина — батьківщина Шевченка та край каньйонів, Хмельниччина — край фортець, Одещина — край вина та моря, Донеччина — колись край футболу та робочого люду,що знав вартість важкої роботи. Безумовно можна виділити край пафосу та бідності, культури та бандитизму, спорту та занепаду, але нажаль це можна сказати чи не про кожну область.

cofee

Кава «Аль Ідрісі» м. Ужгород

Наприклад на тому ж самому Закарпатті підприємці, щоб здивувати туристів намагаються розробити так звані «туристичні фішки». Наприклад, для любителів гастрономічних ізюминок, нещодавно в Ужгороді презентували унікальну каву «Аль Ідрісі» (на честь арабського мандрівника, що вперше написав про Ужгород). Цей напій готують із сорту арабіки під назвою «Гавайї Кона», з додаванням кристалічного тропічного цукру, натуральних вершків та сусального харчового золота. Порція коштує приблизно півтори сотні гривень, однак, зі слів Федора Шандора, «золота кава» так швидко стала популярною, що, на сьогоднішній день, вже є дефіцитною.

Однак, слід зазначити, що багато окремих туристичних міст стрімко занепадають. Цього року можна виділити Білгород-Дністровський. 1 травня 2016 року мимо цього міста пройшов прийом заявок на участь в 5-ом етапі Всеукраїнської акції «7 чудес України». 1 червня група з 100 чоловік визначила 21 фіналіста й з Одещини в фінальний список потрапило місто Балта. Балта — чудове містечко, але ж Аккерманська фортеця — найбільша в Україні.

akkerman

“Аккерманська фортеця” м. Білгород-Дністровський

Ще одне велике розчарування — це Хотин. Це місто не здатне запропонувати туристам жодного готеля, в якому можна було б без страху провести ніч, і жодного закладу громадського харчування, куди хотілось би повернутись ще раз. Тому туристи, що відвідують фортецю, вимушені шукати нічліг та їжу чи в Черновцях в 60 кілометрах, чи в Кам’янець-Подільскому в 20 кілометрах від Хотину.

Арендуючи не номер в готелі, а саме залишаючись на день-два у людей можна побачити як живуть ці люди і дуже здивуватись, що це такі ж люди як і  ти, що так само розчаровані в політиках, хочуть миру та процвітання.

Замість реклами:

“Відкрий для себе Україну”: exploreukraine.in.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *